Репортажі переможців міського конкурсу на кращого юного репортера
Чекай мого листа, бабусю!!!
Передноворічні вечори…. Це так приємно… Запах стиглих мандаринів, свіжої ялинки, подарунків….
Усі готуються до святкування найголовнішого родинного свята – Нового року та Різдва Христового. Батьки ламають голову, що покласти під ялинку дітлахам, друзям, родичам.
А нам, учням класів гуманітарного профілю, на риториці прийшла ідея подарувати бабусям та дідусям справжню ностальгію – листи, написані не за допомогою комп’ютера, а своїм почерком, може, з помилками, може, не зовсім рівно, але від душі. Крута ідея - і робота швидко закипіла….
Ми придбали конверти й марки, оздобилися маркерами, кольоровими олівцями й почали… Розповіли про перший семестр, про маленькі невдачі та великі радощі, про гімназійні змагання. Запитали в рідних про здоров’я, привітали зі святами, поклали листи в конверти, приклеїли марки та кинули в поштову скриньку! Найголовніша умова – не сказати бабусям ні слова, нехай вони, гуляючи по зимовому подвір’ї, побачать листоношу, яка принесе гарну вісточку з Херсона від найрідніших онуків. Гарні традиції повинні примножуватися – наступного року – флешмоб – 1200 гімназистів – 1200 листів із привітаннями, 1200 щасливих облич рідних. З Новим роком, бабусе!!!
Учениця 2(6)-Д класу,
Софія Горбенко
Магія Лева
Репортаж про подорож учнів Херсонського академічного ліцею імені О.В.Мішукова під час останніх зимових канікул до міста Львів.
Гарні вдалися зимові канікули для учнів нашого ліцею у цьому навчальному році. Сотня ліцеїстів здійснили чудову мандрівку до культурної столиці нашої держави – міста Львова. Про його історію і архітектуру розповідати можна багато, проте побувати й подивитись на цю красу, ще краще.
Давнє Галицьке місто ніколи не залишається без уваги. От наш ліцей відвідав Львів – маленький український Париж. Мчить потяг Херсон – Львів від півдня до самісінького заходу України. У вагонах тепло і гомінливо, ми всі з нетерпінням чекаємо прибуття до міста, яке зачаровує з першого погляду. Воно неповторне і загадкове, тут кожна вуличка наповнена легендами, ароматом кави і романтики. Вся його історія схована в силуетах архітектурних шедеврів, місцевих назвах, оздобленнях будівель і навіть в самій львівській атмосфері. Емоції не тільки переповнюють, а й викликають почуття поваги та любові до його минулого, нашого, рідного і такого магічного міста з запахом кави та шоколаду.
Знайомство зі Львовом потребує незвичайного ставлення, а в Різдвяні свята – особливої шани. Саме в цей період магія Лева посилюється і огортає кожного, тихо і привітно зачаровує в себе. Така краса не може залишити байдужим нікого – ні туриста, ні місцевого жителя. Чим більше його пізнаєш, тим сильніше закохуєшся в львівське архітектурне диво. Саме тут сіра буденність спливає під звуки місцевих музик, а стіни львівських кам’яниць переміщають в минуле.
Львів – це місто, в якому вдало переплелося сьогодення і середньовіччя, вся суворість галицького князівства та романтика сучасності, шалений ритм життя та одночасне відчуття спокою. Це місто гордих галицьких князів і сонних левів, котрі спокон віків несуть свою кам’яну варту та оберігають спокій мешканців і гостей загадкового міста.
Особливе враження на мене справила екскурсія «Сім чудес Львова». Маршрут її пролягає через культові споруди міста, які мали важливе значення у всі часи його існування. До відвідування увійшли – Львівський Національний Академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької, Вірменська церква, Латинський собор, Домініканський собор, Бернардинський монастир, Будинок вчених, собор Св. Юра. Кожна пам'ятка архітектури по своєму особлива та унікальна.
Знайомство розпочалося з перлини міста – Академічного театру. Його розкішне оздоблення просто зачаровує, а сама споруда – є втіленням сили мистецтва перед людством. В окрасі театру поєднались стилі різних європейських країн, пишномовні та імпозантні. Приємно здивована, що саме ця архітектурна пам’ятка знаходиться в Україні. Недаремно Львів називають культурною столицею держави.
Пишність театру по маршруту екскурсії змінюється на затишок Вірменської церкви, зведеної ще 1336 році. Це кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці, що є пам'яткою архітектури національного значення. Храм є одним з найстаріших релігійних архітектурних пам’яток.
Львів – місто з великим релігійним минулим, де один собор змінюється величністю іншого. Так після огляду Вірменської церкви ми прийшли до її старшого сусіда – Латинського собору. Побудована споруда храму в готичному стилі, єдиному в своєму роді на Галицькій землі. Офіційно він називається Архікафедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії, проте львів’яни називають його катедра, або костел.
Далі наш шлях рухався в зміні не тільки історичного часу, а й архітектурних стилів. Від холодної та суворої готики ми потрапили до пишного бароко. Домініканський собор – не тільки монастир домініканців, а й культова споруда Львова, заснована в ХІІ столітті. Він зазнав багато змін за своє існування, проте повна неповага до святині була за радянських часів.
Бернардинський монастир – він є греко-католицькою церквою Андрія Первозванного. Майже 400 років зберігає таємниці львівської історії. Тут злились воєдино реальні події і легенди, тут все завмерло і тихо дихає старовиною, а святий Ян Дукла охороняє Львів від знищення.
Від святого і таємничого нас маршрут привів до Шляхетного казино, сьогодні це Будинок вчених. З цією пам’яткою пов’язано наукове і творче життя Львова. Проте сама споруда ХІХ століття виконана в стилі необароко, розкішна не тільки зовні, а й всередині. В її архітектурі яскраво виражена австрійська витонченість і досконалість. Завершує огляд нашої екскурсії знайомство з головним греко-католицьким храмом Львова – собором Святого Юра. Це щось більше ніж храм, це ціла епоха в житті міста, його символ і релігійна святиня. Велична і загадкова споруда на Святоюрській горі.
Стомлені і зачаровані красою та сивою давниною міста ми відправились гуляти вечірнім Львовом, осяяним Різдвяними прикрасами. В повітрі святкового міста вдихали аромати ванілі, шоколаду, кави та карамелі. Насолоджувались смаколиками, ділились враженнями та слухали вуличних музикантів.
Повертались додому веселі та зачаровані магією міста Лева, яку трішечки відчуваємо ще і дотепер… хоча минув майже місяць!
Яцкова Єлизавета
